Гострий періостит. Етіологія, клініка, лікування

Згадуючи будову кістки, зокрема і щелеп, слід сказати, що кістка покрита окістям (інша синонімічна назва — періост). Будь-яке запалення окістя, серозне воно або гнійне, називатиметься періоститом. Якщо це запалення, отже, може бути гострим, хронічним, і може бути загостренням хронічного процесу – рецидив.

Докладніше про лікування періоститу на вебінарі Протоколи лікування періодонтитів та періоститів .

Узагальнивши вищевикладене, слід сказати, що періостит – запалення окістя альвеолярного відростка верхньої щелепи, альвеолярного відростка нижньої щелепи або тіла щелепи. У цій статті ми розглянемо етіологію, клініку та лікування гострого періоститу.

Що ж є причиною виникнення гострого періоститу?

Етіологія гострого періоститу

Найчастіше причинами виникнення гострого періоститу щелеп є:

• загострення хронічного періодонтиту;

• нагноєння одонтогенних кіст;

• альвеоліт;
• утруднене прорізування 3-х молярів;

• одонтоми, що нагноилися;
• ретиновані, напівретиновані зуби;
• складне видалення зубів;
• як результат неякісного ендодонтичного лікування;

• травми щелепи.

Встановлено, що у чверті хворих з періоститом щелепи джерелом інфекції є аероби – здебільшого це грампозитивні стрептококи та стафілококи, в решті – неклостридіальні анаероби.

Механізм розвитку гострого періоститу

Механізм розвитку гострого періоститу можна пояснити так. Припустимо, у нас є вогнище запалення навколо верхівок коріння зуба або ж у каналах зуба. Ексудат, який формується, спочатку серозний, згодом стане гнійним, він шукатиме вихід. Вихід може бути або через ясна кишеню, або через відкриті канали зуби. Але якщо виходу для відтоку ексудату немає, то ексудат поширюватиметься у напрямку окістя, заповнюючи дрібні отвори в пластині альвеоли та канали остеонів. Це перший шлях надходження ексудату в окістя, внаслідок чого і виникає періостит.

Другий механізм розвитку гострого періоститу – лімфогенний шлях або гематогенний. Інфекція надійде в окістя через кровоносні судини або лімфатичні судини. Такий періостит не є одонтогенним. Причина виникнення гострого періоститу щелеп буде не пов'язана із зубами. Найчастіше причинами виникнення такого виду гострого періоститу будуть:

• отити,
• синусити,
• кір і скарлатина,
• ускладнення гострої респіраторної вірусної інфекції

Лімфогенний та гематогенний гострий періостит частіше зустрічається у дитячому віці.

Класифікація гострого періоститу

У класифікації гострого періоститу слід виділити такі пункти. Через виникнення гострого періоститу:

• одонтогенний періостит;
• лімфагенний періостит;
• гематогенний періостит;
• травматичний періостит.

За течією гострого періоститу:

• серозний періостит щелеп;
• гнійний періостит щелеп.

По поширенню процесу:

• обмежений періостит щелеп;
• дифузний періостит щелеп.

Клінічна картина гострого періоститу

Клінічна картина, а точніше її вираженість, залежить від наступних факторів:

• стан місцевого та загального імунітету;
• наявність супутніх захворювань;
• мікрофлора, її вірулентність (здатність мікроорганізму заразити);
• вік хворого (частіше періостит зустрічається у літньому віці);
• тип запальної реакції;
• локалізація вогнища запалення.

У пацієнтів з розвиненим періоститом щелепи напередодні було або переохолодження/перегрівання, стрес, напруга, тривале інтенсивне навантаження.

Періостит може виникати як на верхній, так і нижній щелепах. На верхній щелепі найчастіше причиною виникнення гострого періоститу є вогнище запалення, яке локалізується біля перших молярів (1.6 та 2.6 зуби), на нижній щелепі найчастіше причинними зубами є (щодо зменшення частоти виникнення гострого періоститу):

• 3.6 та 4.6 зуби;
• 3.8 та 4.8 зуби;
• 3.7 та 4.7 зуби.

Приблизно у 30% випадків причиною виникнення гострого періоститу нижньої щелепи є перші постійні моляри нижньої щелепи.

Скарги при гострому серозному періоститі

Гострий серозний періостит спостерігається у перші 2-3 дні захворювання. Пацієнти зазначають:

• інтенсивний біль, який відчувається постійно;
• набряк щоки, губ.

Клінічно

• зруйнований зуб (або не лікований, або пломба поганої якості);
• зубодеснева кишеня;
• згладженість перехідної складки;
• біль при перкусії «причинного зуба»;
• при розрізі слизової та окістя, можна сказати, що окістя інфільтрована та гіперемована;
• за відсутності лікування серозний періостит перетворюється на гнійний періостит.

Скарги при гнійному періоститі, який обмежений (тобто уражені відростки щелеп)

• інтенсивний біль;
• набряк м'яких тканин;
• порушення загального стану (слабкість, стомлюваність, підвищена температура тіла);
• біль при торканні;
• біль при перкусії "причинного зуба".

Скарги при гнійному дифузному періоститі (тобто уражено тіло щелепи):

• інтенсивний біль;
• набряк м'яких тканин;
• порушення загального стану (слабкість, стомлюваність, нездужання, озноб, висока температура тіла);
• біль при торканні язиком:
• біль при перкусії «причинного зуба»;
• іррадіація болю походу гілок трійчастого нерва;
• щільні, болючі лімфатичні вузли.

Лікар помітить гіперемовану, згладжену перехідну складку, зруйновані/напівзруйновані зуби, зубоясенні кишені.

Важливе значення у клініці гострого періоститу займають причинні зуби. Залежно від їхньої локалізації, різна і клініка набряку. При періоститі від зуба 1.3 та 2.3 набряк поширюється на підочноямкову ділянку; якщо причиною гострого періоститу є одонотогенна інфекція від різців, то набрякліша буде верхня губа і крила носа.

При переході гнійного процесу на окістя від великих корінних зубів верхньої щелепи набряк може торкатися не тільки щічної та вилицьової області, але й привушної.

Також розберемося і з поширенням набряку від зубів на нижній щелепі:

• від різців і іклів на нижній щелепі набряк поширюється на підборіддя і нижню губу;
• від великих корінних зубів – на щічну, підборідну та привушну області.

Величина набряку залежить від типу будови судинної (венозної системи), якщо вона дрібнопетлиста, то й набряк буде незначним. При крупнопелістой венозній системі, в області бугра і тіла щелепи, набряк буде більшим.

Слід наголосити, що при гострому періоститі гнійне вогнище може локалізуватися як з вестибулярної, так і з оральної поверхні.

Якщо ж гнійний періостит локалізується з язичного боку, у пацієнтів виникає біль при вживанні їжі, розмові, відкриванні рота. Клінічно зазначають:

• набрякова мова, покрита нальотом;
• язик частіше піднятий і повернутий у здоровий бік;
• пацієнту боляче їм пересувати;
• під'язичний валик збільшений, виступає над язиком та альвеолярним відростком;
• якщо вогнище поширилося від нижніх зубів мудрості до крило-щелепної складки або передніх піднебінних дужок, то визначається біль при ковтанні.

Диференційна діагностика гострого періоститу

Диференціальну діагностику гострого періоститу слід проводити з:

• хронічним періодонтитом, що загострився;
• запаленням під'язикових та піднижньощелепних залоз;
• гострим одонтогенним остеомієлітом;
• гострим неодонтогенним лімфаденітом.

Відмінність між гострим періоститом і хронічним періодонтитом, що загострився, полягає в тому, що при гострому періоститі вогнище запалення зачіпає найчастіше групу зубів, а періодонтит, що загострився, виникає лише в одного зуба.

При періодонтиті, що загострився, немає симптомів, які характеризують гострий періостит:

1. Асиметрія обличчя.
2. Набряк м'яких тканин.
3. Біль під час пальпації.

Диференційна діагностика

• При гострому періоститі слинні залози не залучаються до патологічного процесу. Якщо з усть слинних залоз виділяється каламутний або гнійний ексудат, це говорить про патологічний процес у самих слинних залозах.
• Розмежувати гострий періостит та гострий остеомієліт можна за симптомом Венсана, який характерний тільки для гострого остеомієліту (знеболювання нижньої губи чи підборіддя, або поєднання цих ознак);
• При гострому неодонтогенному лімфаденіті відсутні реакції з боку зубощелепної системи. Тобто клінічних ознак у ротовій порожнині не буде.

Лікування гострого періоститу

Лікування гострого серозного періоститу

Для лікування гострого серозного періоститу слід видалити причинний зуб, симптоми самі зникнуть. Пацієнту можна призначити фізіотерапію. Рекомендовано при гострому серозному періоститі:

• УВЧ;
• зігрівальні компреси;
• флюктуоризація;
• гелій – неоновий лазер.

Лікування гострого гнійного періоститу

Лікування гострого гнійного періоститу полягає у видаленні зуба та розтині абсцесу. Розріз роблять довжиною в три зуби, розрізають слизову та окістя по перехідній складці до кістки. Рану дренують. Дренаж встановлюють на 1-2 доби.

Якщо розріз припадав на твердому небі, то доцільно висікти трохи м'яких тканин трикутної форми. При локалізації гнійного ексудату з боку мови роблять лінійний розріз трохи вище за перехідну складку.

Пацієнту призначають антибіотикотерапію, загальнозміцнювальну терапію, фізіотерапію (УВЧ, гелій-неоновий лазер, флюктуоризацію).

Для якнайшвидшого відділення гною пацієнтам рекомендують полоскати порожнину рота розчинами ромашки, шавлії, календули, перманганату калію. Розчини мають бути теплими.

Для профілактики синуситу, якщо періостит був від великих корінних зубів на верхній щелепі, пацієнту можна призначити судинозвужувальні краплі/спреї до носа протягом 5-6 діб.

Слід призначити лікування регіонарного лімфаденіту для запобігання ускладненням. Це може бути флюктуоризація, УВЧ, електрофорез із йодидом калію, магнітні аплікатори.

Детальна інформація з цієї теми на онлайн-курсі Лікування запальних захворювань щелепно-лицьової області: нові підходи .